Головна експозиція
Головна експозиція музею як втілення наукової концепції не лише презентує реліквії, а й робить акцент на їхніх інформативно-пізнавальних властивостях; дає можливість сприймати експонати як у структурі окремої теми чи відділення, так і в загальному контексті Другої світової війни. Експозицію розгорнуто на площі 15 кв. м; вона налічує 400 експонатів, постійно доповнюється, удосконалюється та актуалізується.
Матеріали, представлені у вітринах, розкривають відповідне коло подій, деталізують їх через справжні людські долі. Як у концепції, так і в експозиції пріоритетне значення надається краєзнавчій тематиці. Увага сконцентрована на Харківщині в період Другої світової війни, адже саме Харків унаслідок свого геополітичного та стратегічного розміщення став одним з основних плацдармів німецько-радянського фронту.
Високо оцінений подвиг воїнів-українців: понад дві тис. із них удостоєні найвищої нагороди СРСР – звання Героя Радянського Союзу, сотні тис. відзначені орденами й медалями.
Про героїзм і звитягу, жертовність і трагедію, загальні події війни та окремі факти мовою автентичних предметів розповідає експозиція «Герої війни». Її важливою особливістю є те, що в центрі уваги перебуває пересічна людина, яка опинилася в екстремальних умовах воєнного стану. Через особисті почуття, висловлені в листах, закарбовані у світлинах, документах і тогочасних речах, ретранслюється музеєм пам'ять. Даному питанню присвячена експозиція «Подвиг одного. Борисов Володимир Михайлович», яка мовою оригінальних документів, фотографій та нагород показує життєвий шлях однієї людини від народження до смерті. Від «стола секретаря» до «зірки Героя».
Показати катастрофу початкового періоду війни – відступ, оточення, втрати – дає змогу підбірка тематичних панно «Харківщина в роки війни», а саме «Битва під Соколово» та «Оборона Харкова – жовтень 1941».
Великомасштабні баталії висвітлюються різноманітними музейними засобами. Завдяки тематичним панно розкривається вплив участі польської, чехословацької, фінської, німецької, японської армій на подальший хід війни.
Уже зазначалося, що концептуальна ідея експозиції відповідає історичним реаліям. Тому музейними засобами розкриті не лише героїчні, а й трагічні сторінки битви за Харків. На основі автентичних документів і архівних матеріалів можна стверджувати, що наступальний порив, патріотизм та самопожертва воїнів, не підкріплена розрахунками командування, призводили до невиправданих утрат.
Реліквійними є пробиті уламками й кулями документи та речі воїнів.
Кінець жовтня 1944 року знаменним рядком увійшов до календаря історії України. 28 жовтня вважається датою повного вигнання нацистів із теренів нашої Батьківщини. Проте успішні результати битви за Україну не принесли жаданого спокою народу.
Акцентно-промовистим експонатом однієї з вітрин є агітаційна листівка із закликом переходити на бік окупанта, що була знайдена в пониззі річки Сіверський Донець. У ній привертає увагу не використаний пропуск – символ незламності народного духу.
В одній з вітрин представлені іграшки радянських та німецьких дітей, а також особисті жетони та капсули (так звані «смертники») солдат РСЧА та вермахту, як символічне нагадування того, що материнський біль, горе втрати близьких не залежить від національності, ідеології чи релігії. Війни розпалюють політики, а сплачувати доводиться народові. Комплекс утілює концептуальний задум і виводить відвідувача за межі ненависті до конкретного народу, нації, держави, спрямовуючи гнів на тих, хто розв'язує війни.
Значна частина експозиції присвячена показу остаточного вигнання нацистів із території СРСР, визволенню країн Центральної, Південно-Східної Європи та Азії, діяльності Антигітлерівської коаліції та завершенню Другої світової війни.
Образною музейною мовою розкриваються теми: «Людина на війні», «Народ – творець Перемоги», «Ціна Перемоги». Багато матеріалів є раритетними. Серед них – саморобний вимпел з крейсера «Червона Україна», який було затоплено нацистами 1941 року в Севастополі, документи й речі нашого земляка – Борисова Володимира Михайловича – кавалера ордену Слави третього ступеню, який перебував на службі у головному управлінні будівництва аеропортів НКВС та багатьох інших. Наукова концепція та її експозиційне втілення не могли оминути увагою проблему викриття окупаційної політики нацизму, злочинних планів та антигуманних методів їхнього здійснення, зокрема в Україні, де режим грабунку і терору охопив усі сфери життя: політичну, економічну, культурну. Україна, розчленована на окремі частини та позбавлена будь-яких ознак державності, стала об’єктом тотальної експлуатації людських і сировинних ресурсів.
В Україні під час війни загинуло 4,5 млн мирних громадян. 670 сіл повністю або частково спалено під час каральних акцій, під час бойових дій в Україні зруйновані сотні міст і містечок. Завойовники тисячами ешелонів вивозили промислову сировину, обладнання, продукцію аграрного сектору, культурні цінності. Матеріальні втрати України становлять 42% від загальних збитків, яких зазнав СРСР у жахливому вирі війни.
Майже 2,4 млн мешканців України були відправлені на примусові роботи до Німеччини. У вітринах розміщена добірка особистих речей цивільного населення.
Відповідну увагу в експозиції приділено внеску України та її народу в створення матеріально-технічних передумов для розгрому гітлерівської армії та її союзників.
У вітринах – документи і фото, що розповідають про перебазування людських і матеріальних ресурсів із заходу на схід СРСР. Саме туди з України було евакуйовано 550 найбільших підприємств та 3,5 млн осіб. Це становило майже половину всіх промислових потужностей, уведених у дію в східних регіонах країни. Тиловики опинилися в неймовірно важких матеріально-побутових умовах. Працювали без вихідних і відпусток, по 12-14 годин на день, напівголодні, інколи при 35-40-градусних морозах. Жінки і діти освоювали чоловічі професії, до роботи ставали пенсіонери. Народ черговий раз здійснив, здавалося б, неможливе.
Досить цікавою є експозиція «Медицина і війна», яка містить широку колекцію пляшечок від ліків різного походження та періоду виробництва: від 1914 до 1944 року, об'єднаних використанням у шпиталях Харківщини в період Другої світової війни – про це свідчать археологічні дані.
Кульмінацією експозиції є відділення «Діти війни» та «Відлуння війни», матеріали, зібрані пошуковцями на місцях колишніх боїв, – усе це підпорядковано розкриттю концептуальних тем експозиції: війна в історичній долі України та її народу, пам'ять про війну, що сягає своїм корінням споконвічних українських традицій.
Такою є головна експозиція Музею історії Другої світової війни у Харківській гімназії № 86. Вона доволі молода, адже почала формуватися тільки у 2015 році. Експозиція постійно доповнюється та актуалізується.
Основною формою залученння музейних експонатів є співпраця з громадськими організаціями: зокрема з ВІТ «Рубіж» та пошуковою організацією «Орієнтир». Також музей активно користується тимчасовим розміщенням експонатів приватних колекціонерів. Деякі речі передають учнівські родини після відвідування музею.
Головними завданнями експозиції стали: відмова від старих радянських міфів та унеможливлення створення нових, очищення пам’яті від однолінійного та спрощеного трактування історії найбільшого воєнного конфлікту ХХ століття.
Музейна експозиція не нав'язує учням ніяких висновків, вона спілкується з ними як із співрозмовниками, надає можливість кожному визначитися самостійно, залежно від уподобань, знань та світогляду. І це логічно, адже історична пам'ять строката і не вкладається в рамки стереотипів. Тому сьогодні кожен відвідувач може знайти в експозиції образи, близькі та співзвучні його почуттям, розуму і серцю. Але при цьому експонати незримо формують почуття патріотизму та відповідальності за свою Батьківщину в молодого покоління.
